Програма розроблена на період 2026–2035 років та передбачає створення системи соціального житла в Україні шляхом реалізації місцевих інвестиційних проєктів будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ініційованих органами місцевого самоврядування (далі - ОМС), військовими адміністраціями населених пунктів утворених в межах територій територіальних громад, начальники яких здійснюють повноваження голів органів місцевого самоврядування відповідного населеного пункту, обласними державними (військовими) адміністраціями. 

Загальна цільова кількість облаштованих квартир, які планується створити в межах програми, становить 50 000 одиниць, що дозволить відновити чи забезпечити доступ до житла для близько 130 000 жінок та чоловіків, дітей, включно з їх вразливими категоріями.

Реалізація програми сприятиме подоланню наслідків масштабної внутрішньої міграції, спричиненої повномасштабною збройною агресією, а також закладе основи для модернізації державної житлової політики відповідно до стандартів країн Європейського Союзу.

Цільові групи отримувачів соціального житла:

• внутрішньо переміщені особи (ВПО);
• медичні працівники закладів охорони здоров’я;
• педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;працівники підприємств житлово-комунального господарства;
• соціальні працівники;військовослужбовці та ветерани війни;
• члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України;діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, після завершення перебування у відповідних закладах.

Перелік груп отримувачів соціального житла не є вичерпним, та буде вдосконалюватись з поступовим впровадженням механізмів диференціації житлової підтримки за рівнем доходу домогосподарств, відповідно до принципів соціальної справедливості та міжнародної практики.

Реалізація Програми ґрунтується на принципах поетапності, прозорості, економічної ефективності та сталості та базується на п’яти фундаментальних засадах, які формують нормативно-інституційний каркас нової державної житлової політики:

1. Невідчужуваність соціального житла:  житло, створене в межах Програми, не підлягає приватизації, що забезпечує його довгострокове використання як публічного ресурсу на користь громади.
2. Створення компаній з управління соціальним житлом (оператори доступного житла): передбачається формування мережі підприємств або установ, які виконуватимуть функції операторів: управління соціальним житлом, облік, обслуговування, відбір орендарів та надання послуг населенню.
3. Поєднання різних фінансових інструментів: фінансування реалізації програми передбачає інтеграцію коштів державного та місцевих бюджетів, пільгових кредитів міжнародних фінансових організацій, безповоротної технічної допомоги (грантів), інвестицій приватного сектору, а також механізмів державно-приватного партнерства. Такий підхід забезпечує гнучкість, стійкість і оптимізацію бюджетного навантаження.
4. Прозорість процедур надання житла: впроваджуються чіткі правила обліку, пріоритезації та поселення осіб, що мають право на соціальне житло. Усі процедури супроводжуються цифровим обліком, моніторингом та мають бути уніфікованими по всій країні.
5. Соціально виважена орендна політика: ставка оренди визначається як економічно обґрунтована, але нижча за ринкову, з можливістю подальшого субсидування або компенсації частини вартості для окремих груп населення відповідно до чинного законодавства.

Програма реалізується в три фази:

• Фаза 1: Пілотна (2026–2028рр): передбачає реалізацію пілотних проєктів у вибраних громадах (6620 квартир).
• Фаза 2: Масштабування (2029–2031рр): передбачає розширення географії проєктів із будівництвом щонайменше 14000 квартир, застосування типових конфігурацій управління соціальним житлом, розгортання субсидійних механізмів і вдосконалення інфраструктурної інтеграції (транспорт, медицина, освіта).
• Фаза 3: Інституціоналізація (2032–2035рр): передбачає створення повноцінного соціального житла (приблизно 29 380 одиниць), інтеграцію соціального житла у систему державної політики, формування механізмів житлової мобільності, кадрового розміщення та підтримки населення в регіонах з високими демографічними ризиками.

Усі житлові об'єкти, що створюватимуться в межах Програми, повинні відповідати високим вимогам якості та сталого розвитку. Це зокрема:

• відповідність нормам енергоефективності відповідно до чинного законодавства та європейських стандартів;
• безбар’єрність та інклюзивність: врахування потреб людей з інвалідністю, маломобільних груп, жінок із дітьми, людей похилого віку;
• кліматична стійкість: адаптація до змін клімату та екологічна безпечність матеріалів і технологій.

Для забезпечення координації та якості реалізації Програми передбачається створення єдиної інституційно-нормативної архітектури, яка включатиме: централізовану координацію з боку уповноваженого органу державної влади, методичну та технічну допомогу з боку міжнародних партнерів; напрацювання стандартизованих моделей управління та використання уніфікованих цифрових інструментів.