Мета Проєкту визначена у Фінансових угодах відповідно до яких він реалізується: Проект охоплює ремонтні роботи на існуючих освітніх, дослідних та допоміжних об’єктах низки державних вищих навчальних закладів України задля підвищення їхньої енергоефективності та здійснення інших інвестицій у освітнє обладнання, не пов’язане з Компонентом енергоефективності. Завдання проекту полягає у зменшенні експлуатаційних витрат, а також у покращенні якості об’єктів призначених для викладацької, навчальної та науково-дослідної діяльності в університетах. Досягнення мети Проекту дозволить: • Створити енергоефективні освітні простори зі зниженням енергоспоживання на 30-45%; • Забезпечити фізичну доступність об’єктів проєкту для маломобільних груп населення згідно з існуючими нормами ДБН. • Подовжити термін експлуатації будівель приблизно на 25–30 років. • Забезпечити відповідність внутрішнього мікроклімату (температура, вологість, вентиляція) санітарним нормам для підвищення продуктивності навчання. Спосіб досягнення мети Проекту полягає у проведенні комплексної технічної модернізації фізичної оболонки та інженерних систем будівель закладів вищої освіти. Це передбачає повне утеплення фасадів, дахів та фундаментів із використанням сучасних теплоізоляційних матеріалів, заміну застарілих віконних конструкцій на енергоефективні склопакети, а також глибоку реновацію внутрішніх мереж. Ключовим елементом є встановлення індивідуальних теплових пунктів (ІТП) із автоматичним регулюванням та заміна систем освітлення на енергоощадні LED-технології, що дозволяє мінімізувати втрати тепла та оптимізувати споживання електрики без втрати комфорту для користувачів. Розрив між поточним та цільовим станом визначається критичною невідповідністю радянських стандартів будівництва сучасним вимогам енергонезалежності та соціальної політики України: Енергетичний розрив: Поточний стан будівель характеризується надзвичайно високим питомим споживанням енергії (понад 200 кВт·год/м²), що відповідає найнижчим класам енергоефективності. Цільовий рівень вимагає приведення будівель до класу «С» або «В». Розрив полягає у технічній неможливості існуючих огороджувальних конструкцій утримувати тепло, що призводить до «опалення вулиці» та критичних фінансових втрат. Інженерно-технічний розрив: Наявні мережі (трубопроводи, електропроводка) зношені на 70-80% і не розраховані на сучасні навантаження чи енергозберігаюче обладнання. Розрив між аварійним станом систем та автоматизованими ІТП унеможливлює якісне регулювання тепла, створюючи ситуації «перегріву» або недогріву приміщень одночасно. Інклюзивний та безпековий розрив: Більшість корпусів, зведених у радянський період, мають нульову або часткову доступність для маломобільних груп. Розрив між поточними бар’єрними архітектурними рішеннями та вимогами ДБН унеможливлює реалізацію конституційного права на освіту для ветеранів та осіб з інвалідністю. Економічний розрив: Поточна модель фінансування орієнтована на покриття боргів за енергоносії, що зростають. Розрив між витратами на утримання енергонеефективних будівель та потенційною економією після модернізації становить мільйони гривень на рік, які могли б бути інвестовані в наукові лабораторії та якість навчання. Таким чином наявний розрив свідчить про те, що без своєчасних публічних інвестицій інфраструктура вищої освіти України протягом наступних 5-7 років досягне точки незворотного руйнування, що призведе до закриття навчальних закладів та відтоку студентів за кордон.

Актуальність перелічених нижче проблем сьогодні зумовлена критичною енергетичною вразливістю університетів в умовах війни та необхідністю негайного приведення освітньої інфраструктури у відповідність до вимог Закону України «Про енергетичну ефективність» та Директив ЄС (зокрема 2012/27/EU та 2010/31/EU), що є обов'язковою умовою для інтеграції України до єдиного європейського освітнього та економічного простору. Ключові проблеми та результати їх вирішення внаслідок реалізації проєкту 1. Енергетична неефективність та високі експлуатаційні витрати • Проблема: Надмірне споживання енергоресурсів через критичні тепловтрати застарілих будівель призводить до того, що кошти університетів витрачаються на «опалення вулиці», а не на розвиток освіти. • Вирішення: Комплексна термомодернізація огороджувальних конструкцій та оновлення інженерних мереж. • Результат: Скорочення витрат на опалення та електроенергію на 30–45%. Заощаджені кошти будуть переспрямовані на модернізацію дослідницької бази та оновлення матеріально-технічного фонду університетів. 2. Архітектурна бар’єрність та обмеження прав громадян • Проблема: Існуюча інфраструктура фізично недоступна для ветеранів, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп, що створює нерівність у доступі до вищої освіти. • Вирішення: Впровадження стандартів універсального дизайну та безбар’єрності (ліфти, пандуси, інклюзивні санвузли) у межах реконструкції. • Результат: Забезпечення рівних можливостей для 200 000 безпосередніх користувачів (студентів та персоналу), підвищення рівня інклюзивності освіти та соціальної інтеграції вразливих груп. 3. Незадовільний технічний стан та загроза безпеці • Проблема: Фізичний знос будівель загрожує їх виведенню з експлуатації, а стан укриттів не відповідає нормам тривалого перебування людей під час повітряних тривог. • Вирішення: Капітальний ремонт об'єктів та модернізація систем цивільного захисту (незалежна вентиляція, інклюзивність укриттів). • Результат: Збільшення вартості нерухомого майна на 5–15% та подовження терміну його безпечної експлуатації на 40–50 років. Створення комфортних і безпечних умов для навчання та проживання. 4. Екологічне навантаження на довкілля • Проблема: Високий рівень викидів парникових газів через застарілі системи опалення, що суперечить міжнародним зобов'язанням України. • Вирішення: Перехід на енергоощадні технології та автоматизоване управління ресурсами. • Результат: Щорічне зменшення обсягів викидів парникових газів приблизно на 15 000 тонн, що наближає українську вищу освіту до стандартів «Зеленого курсу» ЄС.