Будівництво та оснащення нового сучасного хірургічно-трансплантаційного корпусу на базі ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» забезпечить створення нових високотехнологічних медичних приміщень (гібридні  операційні, операційні-трансформери, операційні з використанням роботохірургії), підготовку провідних спеціалістів, розширення номенклатури та загальну кількість оперативних втручань, тощо. За останні десятиліття сучасна медицина зазнала кардинальних змін. Особливо, це стосується хірургічних технологій та методів лікування, які стали високоспеціалізованими, мультидисциплінарними, високотехнологічними та мініінвазивними. Це результат сучасних досліджень щодо розвитку хвороб та тенденцій їх лікування, в яких тісно пов’язані алгоритми високотехнологічної діагностики та мультидисциплінарність лікувальної тактики, а також хірургічної методики. Враховуючи вищезазначене, змінились і підходи до організації надання медичної допомоги. В країнах Європейського Союзу, Північної Америки та Азійсько-Тихоокеанського басейну монофункціональні хірургічні клініки, на регіональному і особливо на національному рівні були модернізовані в руслі багатофункціональності та високотехнологічності. Це дало змогу значно скоротити витрати на систему охорони здоров'я та, що є самим головним, значно покращити якість надання медичної допомоги, запобігти ускладненням та скоротити час стаціонарного перебування пацієнта, відсоток інвалідизацій і тривалість соціально-трудової реабілітації. Зміна медико-організаційної парадигми зумовила і необхідність модернізації існуючих або взагалі будівництва нових медичних корпусів, які відповідають відповідним вимогам:

• наявність гібридних операційних та операційних-трансформерів;

 • впровадження роботохірургії; • наявність комфортних та безпечних умов перебування пацієнтів і медичного персоналу;

• забезпечення оптимальної маршрутизації пацієнтів, медичного і допоміжного персоналу;

• створення умов для покращення енергоефективності приміщень.

Сьогодні в Україні жоден медичний заклад, зокрема хірургічно-трансплантаційного напрямку, не відповідає сучасним вимогам та стандартам, що висуваються для мультидисциплінарних хірургічно-трансплантаційних клінік. Системи вентиляції та опалення, мережі електропостачання, розташування приміщень (забезпечення маршрутизації та умов перебування пацієнтів, персоналу тощо) та інші технічні характеристики будівлі (висота стелі, розміщення несучих конструкцій, неможливість трансформації приміщень тощо) не відповідають сучасним стандартам будівництва медичних закладів та унеможливлюють розміщення інноваційного обладнання, розведення маршруту пацієнта, персоналу та відвідувачів у відповідності до інструкцій з інфекційної безпеки. Таким чином, відсутність необхідних технічних та технологічних умов значно ускладнює надання високоспеціалізованої та високотехнологічної медичної допомоги, що негативним чином впливає на якість, стандарти та обсяг надання медичних послуг через збільшення ліжко-дня, високий ризик розвитку ускладнень, відмови від госпіталізації тяжким хворим, що зумовлена занятістю/відсутністю спеціалізованих ліжок або високотехнологічного обладнання тощо, зумовлює необхідність направлення пацієнтів за програмою «Лікування за кордоном» і відповідно викликає соціальну напруженість та збільшення витрат державного/регіонального бюджетів. Серед іншого, відсутність високотехнологічного медичного закладу в Україні значно погіршує загальний рейтинг національної системи охорони здоров'я та протирічить напрямкам розвитку світової медичної галузі, у т.ч. евроінтеграційних заходів та дій в галузі охорони здоров'я. ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» (далі – Центр) є майже єдиним в Україні науково-практичним закладом охорони здоров'я, який надає високоспеціалізовану медичну допомогу мультидисциплінарного хірургічно-трансплантаційного напрямку. Однак, за своїми технічним характеристиками існуючі приміщення Центру (будівля 1975 року) не відповідають вимогам, що наведені вище та стримують науково-практичний розвиток, обмежують рівень та напрямки медичної допомоги, уповільнюють реакцію на організаційно-клінічні виклики сьогодення.